За рiшенням міської ради у 2003 році в Євпаторії почала функціонувати школа з українською та російською мовами навчання № 13. Минуло десять років з того часу. Як живеться школі сьогодні?

Відкриття школи з двома мовами навчання, безумовно, було мудрим рішенням, адже міська рада, приймаючи його, дбала про задоволення потреб усіх громадян міста. За ці роки відбувся поступовий перехід до моделі закладу з українською мовою навчання, і з нинішнього навчального року в школі вже функціонують лише класи з українською мовою навчання.

Щоб перейти до моделі закладу нового типу, батьківським, педагогічним, учнівським колективами, громадськістю, міською радою зроблено чимало для створення комфортних і безпечних умов навчання та виховання. Найбільшим досягненням стало завершення будівництва нового корпусу школи, так званої «довгобудови». У 2010 році Радою міністрів Автономної Республіки Крим було прийнято рішення про фінансування недобудованого у 1991р. корпусу.

Зараз, проходячи коридорами цього корпусу, заходячи до їдальні, затишних сучасних кабінетів, спортивного залу, згадуємо добрим словом директора СПМК-4 Юхима Борисовича Ходоса, який доклав багато зусиль, любові, щоб будівництво завершилось вчасно.

Під час робіт було впорядковано двір, стадіон, спортивні та ігрові майданчики, клумби. А сьогодні батьки та учні доглядають зелені насадження. Особливу подяку хочеться висловити двірнику школи Руслану Калиті – у будь-яку пору року двір блищить, мов дзеркало. Наші старання не минули марно: у 2011 році школа посіла перше місце в республіканському конкурсі на кращий шкільний двір.

Так склалося, що колектив школи – це однодумці, які прагнуть нового, сучасного, креативного. Стала доброю традицією перемога наших учителів практично у всіх номінаціях конкурсу «Учитель року». А коли міська рада разом з управлінням освітою започаткувала проект «Шкільна їдальня», ми і тут стали першопроходцями. У рамках оголошеної урядом акції «Дай руку, першокласнику!» обладнано дві спальні для найменших мешканців нашої школи.

Невтомні, ініціативні, творчі, справжні професіонали – так можна сказати і про педагогічний колектив, і про технічний персонал школи. Кожен член команди вкладає свою цеглинку в моноліт школи. Недарма за результатами нашої спільної роботи колектив школи в 2012 р. було занесено на міську Дошку пошани.

Ми і далі невтомно продовжуємо дбати про покращення матеріально-технічної бази школи, і в цьому нам допомагають депутати міської ради Ігор Борисович Гойкалов та Валерій Павлович Маркосянц, а також підприємці Роман Григорович Тихончук та Валентин Володимирович Жухевич. У наші складні часи левову частку турбот про школу беруть на себе батьки учнів – і їм велика подяка за небайдужість, за допомогу і щирість.

Вінцем усієї цієї підготовчої роботи має стати перехід до моделі вільної української школи-гімназії імені Григорія Сковороди. Концепція такого навчального закладу затверджена найвищим органом школи – конференцією. У цій концепції немає нічого нового: згадайте своїх улюблених учителів – усі вони намагалися виховувати внутрішньо свободних людей, тому й запам’яталися. Від чого незалежна вільна людина? Перш за все, від страху перед людьми і життям, також від загальної думки, стереотипів мислення, від заздрості, користі, від власної агресії. Вільна людина підкоряється лише своїй совісті. Совість – це правда, що живе між людьми і в кожній людині. Ми сприймаємо її з мовою, з вихованням, у спілкуванні один з одним. Совість змушує людину жити з правдою, по справедливості.

Учитель має підтримувати почуття справедливості – це найголовніше у вихованні. У вихованні не має бути ніякого вакууму, ніякого держзамовлення на виховання не потрібно. Мета виховання одна на всі часи – це внутрішня свобода людини, свобода для правди. Виховання вільної людини під силу кожному із нас, кожному окремому вчителю. Це те поле, де і один – воїн, де один може все. Тому що діти тягнуться до вчителів, які приймають дитину рівною собі людиною. Таким вчителям довіряють, захоплюються ними, вдячні їм.

Дійсно вільна школа там, до якої діти йдуть з радістю, де свобода панує на кожному уроці. Саме в такій школі діти вчаться думати вільно, триматися вільно, жити вільно й цінувати волю – свою і кожної людини.

Залишилося додати, що вільна людина завжди красива. Виховати духовно красивих, гордих людей – чи не найбільша мета кожного вчителя?

Ольга ТИМОШЕНКО,
директор ЄЗШ № 13.
Фото из архива «ЕЗ».